Архив

24.06.2004

Досвід застосування Тербізилу в лікуванні оніхомікозів

Автор

О.В. Буянова
С.М. Гринюк
Івано-Франківська державна медична академія

Резюме

В статье приведены результаты лечения онихомикозов стоп (различные клинические формы) у 34 больных с применением тербизила по 250 мг в сутки на протяжении 12 нед. Контрольный осмотр проводили по истечении 6 месяцев после окончания лечения. Отмечен высокий эффект (клинический и лабораторный) при применении тербизила. Препарат хорошо переносился пациентами, не вызывал аллергических реакций и рекомендуется как препарат выбора при лечении онихомикозов.
Ключові слова: тербізил, оніхомікози, діагностика, лікування

Подробное описание

Поширеність оніхомікозів у західних країнах, згідно зі статистичними даними становить 10— 20% [7, 9]. Ці показники значно вищі в осіб старечого і похилого віку — 40% і більше. В розвитку грибкового ураження шкіри нижніх кінцівок (зокрема стоп) та нігтів мають значения такі чинники: стан організму людини, патогенність та вірулентність збудника, умови зовнішнього середовища та проживання [3, 8]. У нашій країні оніхомікози становлять 52% усіх грибкових уражень [1]. У 85—90% випадків це оніхомікози стоп, 15—20% — кистей. На думку закордонних і вітчизняних вчених, збудниками оніхомікозів є: дерматофіти, дріжджові гриби та пліснява. Основним вважаеться Trichopliyton rubrum серед інших представників роду дерматофітів він спричинює 75—85% оніхомікозів. Trichopliyton mentagrophytes виявляють у 10—12%, решта дерматофітів зумовлює 3—5% усіх інших оніхомікозів (Epidermophyton floccosum) [6, 10].

На сучасному етапі розвитку мікології доведоно і значну роль пліснявих грибів у розвитку оніхомікозів. Вони менш патогенні, ніж дерматофіти але більше поширені в довколишньому середовищі. Останнім часом у розвитку оніхомікозів спостерігається тенденція до змішаної інфекції. Наприклад, оніхомікози, спричинені дріжджоподібними грибами, приблизно в 50% є вторинними. Це зумовлено ураженням дистрофічно змінених нігтьових пластинок або проникненням дріжджоподібних грибів у тунелі, що їх попередньо "зробили" дерматофіти. Оніхомікози, в етіології яких є плісняві гриби, дуже часто асоціюються із дерматофітними грибами.

Оніхомікози потребують пильнішої уваги, оскільки характеризуються тривалим та малосимптомним перебігом (хворий становить небезпеку для здорового оточення); виділенням мікотоксинів, що може призвести як до місцевої, так і до загальної алергійної відповіді організму; ймовірністю дисемінації інфекції; порушенням професійного та побутового життя.

Для остаточного встановлення діагнозу оніхомікозу важливе лабораторне підтвердження та ідентифікація грибкової етіології ураження нігтів, оскільки в половині випадків вони мають вторинний характер — оніхії та пароніхії при псоріатичній хворобі, екземі, природжена або спадкова патології, травматичні та професійні ушкодження.

Означені чинники визначають індивідуальний підхід та оптимальний добір лікування, що мае ґрунтуватися на лабораторних даних дослідження гриба-збудника, клінічної форми та тяжкості перебігу процесу, наявності супутніх захворювань [2]. Добираючи антимікотичний засіб, слід враховувати: високу біодоступність препарату, ненакопичування його в організмі, мінімум ризику побічних ефектів та негативного впливу на макроорганізм, наявність антибактеріального та протизапального ефектів.

Оптимальне поєднання всіх згаданих вище чинників мае протигрибковий препарат тербізил (виробництво компанії "Ріхтер Гедеон АТ", Угорщина), який, на думку багатьох мікологів, є одним із найбезпечніших на фармацевтичному ринку України. Тербізил вирізняється серед інших лікарських засобів тим, що він пригнічує синтез ергостеролу в клітині гриба і впливає на скваленпероксидазу мембрани, але при цьому не пригнічується активність цитохрому Р450. У разі внутрішнього застосування препарат не взаємодіє з іншими засобами (крім циметидину і рифампіцину), його можна призначати пацієнтам при супутній патології (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба та ін.), оскільки він добре переноситься і може застосовуватися для амбулаторного лікування. Вагомим аспектом переваги тербізилу є його зручність застосування (один раз на добу) та незалежність ступеня всмоктування препарату від рівня кислотності шлункового соку [2].

Матеріали та методи дослідження

Під нашим клініко-лаборатоним спостереженням перебувало 34 пацієнти з оніхомікозом стоп у віці від 26 до 68 років. Усі пацієнти після об'єктивного обстеження (виявлено потовщення нігтів, зміну забарвлення, крихкість) проходили лабораторне обстеження для остаточного встановлення діагнозу (мал.).

Мал. Лабораторне підтвердження оніхомікоз

Серед дерматофітів найчастіше виділяли Trichopliyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum; Candida albicans домінувала серед дріжджоподібних грибів; серед пліснявих грибів переважали Scopulariopsis spp. i Scutalidium spp.

Усім пацієнтам, що пройшли клініко-лабораторну верифікацію діагнозу онізомікозу, призначали тербізил по 250 мг на добу протягом 12 тиж. Керувалися при цьому яскраво вираженими фунгіцидним та фунгістатичними ефектами препарату, а також тим, що засіб швидко всмоктується і розподіляється по тканинах організму.

Результати та їхнє обговорення

Під час проведения клінічного дослідження ефективність тербізилу визначали за об'єктивним спостереженням та за допомогою мікологічних тестів (мікроскопічне дослідження та посів на живильне середовище). При об'єктивному спостереженні враховували зміну кольору, потовщення, крихкість, розвиток піднігтьового гіперкератозу.

Динаміку клінічних виявів оцінювали за 4-баль-ним рівнем, де 0 — відсутність виявів, 1 — незначна вираженість, 2 — середня вираженість, 3 — значна вираженість (таблиця) та наявністю мікологічного вилікування (негативні мікроскопічні та культуральні дослідження).

Таблиця. Клінічні вияви оніхомікозу до та після 12,тижневого курсу лікування тербізилом

Клінічний вияв	До лікування	Після лікування
Зміна кольору нігтьової пластинки	2,9±0,31	1,06±0,19*
Потовщення нігтьової пластинки	2,8±0,36	0,78±0,09*
Болючість	2,4±0,26	0,92±0,21*
Відшарування нігтьової пластинки	2,1±0,22	0,67±0,12*
Психологічні відчуття	2,5±0,31	0,23±0,03*

Примітка:* Статистично достовірна різниця показників (Р<0,05).

Після 12-тижневого застосування тербізилу спостерігався практично повний регрес клінічних ознак оніхомікозу. Оптимальний клінічний ефект виявляється через кілька місяців (в середньому 12 міс) після завершения лікування, що пов'язано з часом, потрібним для повного відростання здорової нігтьової пластинки. Клініко-лабораторне спотереження проводили протягом 12 міс з початку лікування. Мікологічне одужання (негативна мікроскопія та культуральна диагностика) спостерігали у 76,47% пацієнтів [2, 4].

Висновки

Отже, тербізил є ефективним препаратом на фармацевтичному ринку України у лікуванні оніхомікозів, препаратом вибору, оскільки добре переноситься пацієнтами і не спричиняє побічних ефектів.

Література

1. Коляденко В.Г., Заплавська Є.А. "Ахілес-проект Україна-99".
2. Кутасевич Я.Ф., Зимина Т.В. Микозы стоп и онихомикозы у лиц пожилого и старческого возраста // Дерматоло-гія і венерологія.— № 3 (21).— 2003.— С. 29—31.
3. Родионов А.Н. Грибковые зоболевания (руководство для врачей).— СПб: Питер, 1998.— 228 с.
4. Руденко А.В., Коваль Э.З., Рыжко П.П., Заплавская Е.А. Онихомикозы у жителей Украины.— К.: ТСК, 2001.— 248 с.
5. Сучасне лікування оніхомікозів. Методичні рекомендації.— Х., 2000.— 15 с.
6. Файер Э., Олах Д., Сатмари Ш. и др. Медицинская микология и грибковые заболевания. Издательство академии наук Венгрии.— Будапешт, 1966.— 983 с.
7. Haneke E. Achilles lott-screening priject: back group, objectives and design // J. Eur. Acad. Dermatol. Venerol.— 1999.— Vol. 12.— P. 2—5.
8. Hay R.J. Dermatophytosis and other superficial mycoses // G.L. Mandell, J.E. Bennet, Re Dolin. Principles and Practice of Infectious Diseases.— NY: Churchill Livingstone, 2000.— P. 2757.— 2768.
9. Roberts D. T. Onychomycosis: current treatment and future chellenges // Br. J. Dermatol.— 1999.— Vol. 141 (Suppl. 56).— P. 1—4.
10. Willians H.C. The epidemiology ol onychomycosis in Britian // Br. J. Dermatol.— 1993.— Vol. 129.— P. 101—109.

Дана стаття опублікавана: "Український журнал дерматології, венерології та косметології" №2 2004р.